Запорізький розслідувач, "Керуюсь в роботі особистим меркантильним інтересом"
У 2013 році Юрій Сидоров пішов з работи у банку, щоб займатися розслідуваннями.
Каже, бо боліло і вірив у зміни. Сьогодні він очолює видання “Наші гроші. Запоріжжя” та активно займається громадською діяльністю у “Дій.Запоріжжя». А ще Юра організував серію антикорупційних екскурсій, п’ята з яких була останньою.
“Заноза” розпитала у розслідувача чому він не любить, коли його називають журналістом, про його прогнози щодо майбутнього Запоріжжя і про те, чи бачить він себе у політиці.
Про антикорупційні екскурсії
– На останній антикоррупційній екскурсії ти сказав, що не можеш вважати себе журналістом, бо ненавидиш тих, про кого розповідаєш. То ж хто ти ?
–Відверто мене й раніше називали журналістом, бо робота пов’язана з написанням новин, хоч і досить специфічних. Мене ж цікавить передусім економіка і тендерні процедури. Плюс у мене немає журналістської освіти. Але зараз я підійшов до того, що мене тим паче не можна їм називати, бо це більш особисте питання й емоційне.
Журналіст має дотримуватися певної об’єктивності, я ж керувався у роботі емоціями. В ідеальному світі журналіст мусить донести свою позицію, показати правду. В моєму ж випадку ціль не донести правду, а дістати мерзотників, які крадуть гроші. І саме через це я не можу вважатися журналістом. Плюс багато хто зараз прикривається цим словом. Доходить до того, що деякі просто отримують журналістські посвідчення, щоб легше стати володарем зброї або для інших корисних цілей.
Останній яскравий приклад - Портнов, який опублікував дані співробітників “Радіо Свободи», які за ним слідкували, а потім сказав, що це було завдання телеканалу «News One». Ну який з нього журналіст? Тому я не дуже люблю, коли мене називають журналістом. Я аналітик.
По-друге, в моєму уявленні журналіст має брати коментарі у тих, про кого пише. Тобто після антикорупційної екскурсії я мав подзвонити Чумаченко, якого тут бачив (запорізький депутат і голова земельної комісії. Прим.авт) А я не хочу з ни розмовляти, я розумію що він мені збреше і буде лицимірити. А раз так, це не журналістика, це щось інше.
– Тобі твоя ненависть допомагає в роботі?
– Саме з цим почуттям я просидів у кущах під офісом компанії Божко. Плюс до всього мені образливо що все, за що ми боролися 6 років, зведено нанівець
–Ти такі емоції відчуваєш до всіх героїв своїх розслідувань?
– Звісно ні. Бо не всі вони злодії чи корупціонери. Часто ми щось пишемо просто для фактажу. Але до цих конкретно людей – Божко і Шурми - так, бо вони є центром більшості схем, при цьому ліцемірять, і поставили оцього фейкового мера. Одна з моїх цілей при проведенні екскурсії частково показати хто цей ворог насправді , бо багато хто цього не знає.
– Пройшло більше тижня, твій настрій після антикорупційної екскурсії змінився?
– Рефлексую з цього приводу до сих пір, згадуючи які машини приїздили і хто в них був, і потім читаючи новини. Наприклад - з останнього прес-релізу, як мер Володимир Буряк вручив ключі від кімнати в гуртожитку постраждалій від опіків дівчини. У мене дисонанс такий був: я бачу що коїться, і тут така показова лицемірна благодійність. У мене поки нема відповіді, що з цим робити. Але вже почуваю себе спокійніше дещо, коли виплеснув всі ці емоції. Бо під час розслідування не міг не з ким поділитися тим, що бачив, і займатися нічим не міг більше.
– Чи була реакція на якусь з п’ яти екскурcій?
– Якщо чесно, цікавила саме остання, бо я не знаю що можна показати більше. Перетворювати це далі на жарти - смішно. В публічному просторі відверто нічого, бо їхня найкраща позиція просто проігнорувати. Але розумію, що всередині певні рухи були. Просто не всі люди, навіть які туди їздили, знали чий це офіс, і тепер - дізнались. І от вони розповідають, що певна активність була в понеділок-вівторок.
Плюс в тому, що нас під цим офісом не чекали. Не думали, що там якийсь ідіот буде сидіти місяцямі знімати фото, а у мене 10 гігабайт фото з різних ракурсів цих авто.
– Яку ти бачиш тенденцію за останні п’ять років ?
– У 2014 році я був налаштований ідеалістично: от тепер все зміниться, заживемо, і моя праця не буде потрібна, і тому подібне. І спочатку, перший рік, так і було, відверто. Якихось нахабних речей в тендерах не було. А потім потрішки почало збільшуватись. І зараз я розумію, що існування оцього офісу Божко (голова бюджетної комісії, депутат міськради. Прим. авт.) – це відверто повернення у 2013 рік.
Думаю, це через почутя безнаказанності. Якщо немає покарання, можна робити що завгодно.
Про політику
– Ти досі перебуваєш у політичній партії Демальянс? Чи думав якось розвивати політичну кар’єру?
– Журналісти і громадські активісти щось там пишуть, розповідають що міська влада робит неправильно, потім приходять вибори і більшість цих людей не йдуть у політику. І в результаті приходять до влади або старі погані люди або нові, але теж з певними корисними намірами.
Я впевнений, що треба думати у цьому напрямку, відходити від того, що політика це брудна справа. Коли почнуться місцеві вибори, і Іванов, Петров, Сидоров скажуть: «Голосуйте за мене», люди не зрозуміють, чого вони мають голосувати за них і їхню партію. І на виборах знов будуть перемагати мерзотники різні. Або люди, які вкинуть свої гроші і захочуть їх повернути.
Жодна маленька адекватна партія не набере 5%, навіть якщо в ній є 100 людей, які займаються різними гарними справами і вона не фігурує у публічному просторі. Тож треба прийняти важне рішення і займатися не громадською діяльністю, а політичною. Громадська діяльність звучить не так відштовхуюче для людей, бо всі звикли думати що політика щось брудне.
– Припустимо, навесні місцеві вибори. Тобі пропонують балотуватися декілька вже розкручених партій. А безпартійним ти ж не можешь йти по закону. Погодишся?
– Ні. З однієї причини. Пройшла команда Зеленського у Верховну Раду, і це просто риба, щука і лебідь, які тягнуть одне одного у різні напрямки. Не можуть разом працювати люди, які раніше цього не робили. По-друге, коли ми кажемо про те хто винен, я виню себе в тому числі, бо я проміняв політику на активізм. Тому моя партія не зможе набрати 5%. Нехай від відомої партії навіть я зайду з 20 людьми. Так, це багато для 20%, але, відверто, все одно хтось буде відстоювати свої комерційні інтереси, хтось ще якісь. А навіть 3 людини нічого не змінять. Результату не буде.
А по-іншому, без своєї великої команди немає сенсу. Поки я розмірковую як бути. – Давай уявимо твою передвиборну кампанію. Три речі які б ти зробив як депутат.
– Ці три кроки я для себе продумав коли подоружував і бачив, як легко зробити місто кращим без великих капіталовкладень. По-перше: прибрати усі МАФи – 95%, і залишити тільки якісь зовсім автентичні.
По-друге: прибрати всі борди. Маю на увазі зовнішню рекламу, та налогодити питання з паркуванням. Мені здається, що завдяки першим двум пунктам місто розкриється туристично і стане комфортнішим для мешканців.
А третій зробить його більш безпечним. Відверто, це - не колосальні гроші.
Про розслідуванная
– Ти нещодавно пробіг 42 кілометри. Це допомогає тобі думати?
–Біг - це медитативний процес. Під час бігу приймаю різні важливі рішення, думки приходять, корисні думки. Навіть взимку, коли не маю можливості бігати, ходжу колами по квартирі. Мені так краще думається.
– Як думаєш, твої розслідування закінчаться “посадками”?
– Певний результат є, але він мене не задовольняє. Декілька кримінальних проваджень відкрито, деякі навіть до суду дійшли. Але цього недстатньо. Мені подобається вислів про те, що корупція має стати дорогою. Бували випадки коли після викривальних матеріалів журналістів до фігурантів приходили силові органи і вимагали гроші, щоб не займатися цією справою.
До речі, з різних джерел доходили чутки, що навіть силові органи мене фінансують за це. Глобально ж думаю нічого не зміниться. Максимум - покарають дрібних клерків, які допустили бюрократичні проволочки у роздачі землі, оформленні тендерів і таке інше. Я розумію відверто, що розказане на екскурсії - не доказ. Саме тому я там не кричу, або не пишу пост і не кричу: агов, Міністр МВД, Генпрокурор, СБУ та всі-всі-всі, прийдіть на покарайте їх.
–І що тоді з цим “нічого не буде” робити?
– Моя задача була, щоб хоча б у медійному полі почали говорити не про дрібних клерків, а кінцевих бінефенціаріїв цих справ. І мені здається це вдала тактика, бо фірма Божко зараз позіціонує себе як консалтингова. Маю надію, що це висвітлення того, чим вони насправді займаються і продемонструє їхній інший бік. Якщо в Україні багатьом набридло про це чути плюс фігуранти можуть казати про замовний характер розслідувань, то я вбачаю одним із рішень вихід на іноземну аудиторію.
Що я маю на увазі? Наприклад, Божко-Шурма зараз позіціонують себе як міжнародна інвестиційна компанія. На сайті компанії Astra Capital, яку фактично очолює Божко, він позіціонується як інвестор, меценат. Її офіс знаходиться в Атланті.
Якщо тут всім все одно, все набридло і вони можуть сказати, шо це замовні матеріали, може, хоч в США буде мати вплив на ділову репутацію. Зрештою, думаю вони захочуть літати до США і будуть мати складнощі з оформленням візи. Маю надію, що відповідні органи звертають на таке увагу. Я різними способами шукав як зачіпити “заводомерію» і хочу віддячити за це працівникам відділу внутрішньої політики.
Оскільки коли ми робили акцію у перших числах вересня про те, що мер не проводить роками публічних прес-конференцій, вони спокійно реагували, а коли виникла ідея написати звернення і віднести плакати до кабінета мера, тоді один із чиновників почав здавати задню і казати “Може не треба”. І тоді у мене загорілась лампочка. Додому, звичайно, ніхто б не йшов, а от до офіса - чому ні.
– Серед розслідувачів є брак кадрів?
– Брак кадрів відчувається, бо це збочена діяльність. Коли до мене приходять практиканти, дещо романтизують журналістські розслідування. А потім розачаровуються коли мають сидіти вивчати годинами цифри.
– Не боїшся займатися своєю діяльністю?
– Я незадоволений ситуацією у місті, тому готовий ризикувати. Суспільна важливість дуже пафосно звучить. Мені це подобається називати особистим меркантильним інтересом. Під ним я маю на увазі безпечність, зручність, комфорт, можливість елементарно розрахуватися у громадському транспорті карткою.
– Щоб ти запитав у фігурантів своїх справ? При умові що тобі б відверто відповіли
– Розпитав би у Божка навіщо йому це. Нащо йому займатися схематозом заради 200-300 мільйонів. Він крутий, розумний чувак, який працював у крупних міжнародних компаніях. і може ці гроші заробити. Більш того, у нього не стоїть питання закрити першочергові потреби.
Аліна Новгородцева
