“Синя білка”: блогер варить пиво за рецептами з села своєї бабусі

Запорізький блогер ( і в минулому журналіст) Тарас Білка поєднав дві свої найбільші пристрасті: мандри та пиво та заснував власний бренд. Поки він варить пиво під маркою «Синя білка» на своїй кухні, але планує найближчим часом розширити виробництво і навіть разом з дружиною відкрити бар.

Перше пиво я варив у кастрюлі з-під борщу

– В один момент мене задовабала стандартна журналістика, ми багато подорожуємо разом з дружіною і я люблю пиво. От і вирішив чому б не совмістити це і не робити ще й цікавий контент. За два роки ми відзняли для нашого блогу більше 20 епізодів про різноманітні пивоварні та пивбари з 12 чи 13 країн з Америкою і Ірландією включно.

Під час подорожей ми власне і побачили те, чого не вистачає саме в нашій країні. Я загорівся ідеєю робити пиво. Першу партію варив зі знаннями, отриманими з інтернету, у кастрюлі з-під борщу. Мені здавалося, що це найкраще пиво у світі рівно стільки скільки я його варив.

Я ж нахабний, тому одразу повіз це пиво ще й на фестиваль, ще й відео про це зняв у блозі. І от там це пиво рознесли нормально, розказали що не так і як це виправити. Плюс я маю багато друзів пивоварів, які розказали як робити не треба.

Після цього почав вже професійно вчитися. Проблема ще в тому, що в школі я хімію всю прогуляв, а процес варіння пива це все ж таки на 70% хімія. Тому мені довелося за останні два роки її активно підтягнути. В тому році я ще закінчив курси пивовара, а до цього побував ще мінімум на 10 пивоварнях, тому з'явилося не тільки бачення, а ще й розуміння.

В Україні не вистачає пива по сільским рецептам

Ми точно будемо робити пиво з 3 смаками, з більше ніж десятьма рецептурами я експерементую. На мій погляд, навіть у порівнянні з Ірландією, в Україні не вистачає пива по ремісницьким, сільським рецептурам.

А у мене ж бабуся з села, де все життя щось готують за власними рецептами. Тому у мене саме на сільских рецептах багато що базується. Плюс є історії з життя, на основі яких я варю пиво.

По відгукам найпопулярніше зараз пиво “Гарбузи Дженіс» зварене з додаваннямм гарбуза з огороду моєї бабусі. Вона живе у мене в Малих Щербаках.

Але я хотів, щоб пиво було ще й гострим, з додаванням перцю, отут в хід і пішли сільскі хитрощі. Свіжий перець не можна він обпікає рот, сушений теж – обпікає орлянку. А от якщо його правильно промаринувати по майже втраченим сільським рецептам, виходить от такий собі рецепт коли у тебе гіркота розкривається післясмаком секунд через 30.

Не буду перераховувати всі тонкощі процесу, скажу тільки що перець замочується в лаванді. Вийшов такий собі зимовий, дуже густий ель. Я не знаю як працює сільська кулінарія, от воно є і все. Ми вирішили залишити цю складову у кожному з сортів нашого пива.

Потім був смак «Горішки Джима» Це сухий стаут з добаванням шкаралупи кедрового горіха. Ми дуже любимо сухі ірландські стаути, але вони якось у нас поки не прижилися.

Це як з сухим вином: багато хто після Радянського Союзу звик, що вино має бути або “три топора”, або дуже солодке, тому дуже повільно звикає до алкоголю без цукру. От сухе пиво так само. В жарт ми називаємо його “ппшне пиво», бо майже майже має цукру. І є ще IPA “Горішки Курту” з додаванням грецького горіха, який дуже погано б'ється, бо містить велику кількість кальцію. Пиво виходить брутально гірке, але не за рахунок хмелю, а от саме горіха.

Підготовчий процес обробки шкарлупи займає десь тиждень, бо в горіхах є жири, є білок і від нього пиво може скиснути. Я їх знищую і залишаю лише клітчатку. З цим пивом у мене теж унікальна історія, пов'язана з дитинством, бо я використовую горіхи з дерева, яке росте у дворі моєї бабусі.

Пиво з мультиком

Якщо прикласти телефон до QR-коду на звороті кожної пляшки, то можна побачити короткий мультфільм і історію назви кожного з наших сортів. Наприклад, «Горішки Курту”, про яке вже згадувалося. Перші свої гроші я заробив у 6 років, збираючи горіхи з дерева на бабусиному підвір’ї За один горіх що я знайшов, отримував від дядька копійку, а за той, що знайшов він – мінус 10 копійок. Так мене привчали до праці. А збирав їх я слухаючи на касетному плейері альбом групи “Nirvana”. А зараз я варю власне пиво, додаючи ці горіхи.

Радянський Союз вбив малого виробника

Нам складніше донести до людей що таке крафтова культура. По-перше це наслідування Радянського Союзу, який вбив як таке маленьке виробництво, от маспопит і все.

По-друге, дуже вдалі маркетингові ходи “наливаєк», на кожній з яких писали крафтове пиво. Це абсолютно вбило розуміння того, що крафт в своєму як раз рафінованому стані має коштувати великих грошей. Це не те пиво, келих якого коштує 10-15 гривень.

Це інші рецептури і на 100% дорожчі складові, а ще дуже багато роботи. Я починаю готуватися до кожного пивоваріння за три дні. Тільки два з них я виводжу показники по воді. Від цього пиво довше стоїть, готується. І це стосується не тільки пива.

Коли я заходжу в магазин, то бачу що крафтовий сир коштує дешевле звичайного.

Чому домашні пивоварні – це круто

В чому фішка варити пиво вдома – це можливість експериментувати. В мене уже не кастрюлька, а професійна пивоварня на 30 літрів поки що маленька.

Якщо пиво не вийшло, партію можна вилити. Чого собі не можуть дозволити професійні пивоварні з тисячними обсягами. Тож мене повністю влаштовує формат домашніх пивоварень. Вони їснують у багатьох європейських країнах, але на жаль не в нашій, навіть якщо у тебе є документи на обладнання. Тому буде велика пивоварня, я впевнений. Шукаємо зручний формат і інвестора.

До того ж всі друзі давно казали, щоб ми відкривали свій бар і назвали його Синя Білка, бо під хмелем я прикольний у хорошому сенці цього слова.

Про покупців

А поки ще більшість замовлень їдуть до Львова і Київа і робляться через Інстаграм. Поціновувачі крафтового пива – покупці середнього віку або молодь, які багато подорожують і можуть порівнювати як роблять пиво у різних країнах.