Один из аргументов для ликвидации именно школ №4 и №5 – это их обустройство. По словам главы ОТГ, школа №4 работает в помещении бывшего общежития и находится в очень хорошем состоянии, правда, без спортзала и столовой. Состояние школы №6 – хуже, два помещения учреждения находятся в аварийном состоянии. Логика выбора такова: в пешей доступности и от первого, и от второго учреждения работает двухэтажная школа типовой постройки, в которой есть все необходимое для обучения детей.
«Повірте, у мене болить душа і серце. Але, вибачте, цифри є цифри. Математика – це точна наука, ніколи від неї не сховаєшся, – говорит глава громады, – На сьогодні тільки школа №1 недоотримує 1,4 млн. грн., які можна було б витратити на обладнання класів, на якісний ремонт. У школі №6 – 84 дитини. Буває, зводять чотири класи, там сидить 10 дітей – їм читають урок. Це хіба нормально? В одному класі 25 дітей, в іншому – 6 дітей. А у вчителів – що в того, що в того – заробітна платня однакова. Це не нормально. Я розумію, що воно боляче. Мені болить не менше. Шкода тих людей, тих вчителів. Але якщо він гарний вчитель, то знайде собі місце».
Глава ОТГ говорит, что по закону руководство села имеет полномочия закрывать школы, не обсуждая это с громадой. «Ви з розумієте, навіть, якщо там буде дві дитини в класі, все одно ніхто з батьків не погодиться закрити школу», – считает Игорь Батрак.
Мама ребенка со школы №4 – Людмила Баранова – одна из тех, кто выступает против закрытия школы. Завтра она вместе со своими единомышленниками будет участвовать в акции против закрытия школ.
«У нас гарна школа, з відремонтованим туалетом, з умивальничками. У нас встановили тренажери, гарне футбольне поле, а тут школу закривають. В школу вкладає гроші не сільрада, колгосп, бо сюди ідуть навчатися діти робітників. Так, нема їдальні, але діти йдуть неподалік до їдальні колгоспу, – рассказывает Людмила Баранова. – Наша школа розрахована на 100 дітей, а навчається 60. Школа, до якої нас переводять, розрахована на 360 дітей, а там навчається 80 учнів. Тобто вона за наповненням менша, ніж наша. Ця школа в аварійному стані, вона двоповерхова, холодна. В школі №6, дійсно, ситуація гірше. Там три хатки і, кажуть, одна з будівель є аварійною. Закриття аргументують тим, що в нас мало дітей і на одну дитину витрачають 28 тисяч. Мовляв, ми втрачаємо гроші інших шкіл». Але у нас є одна школа в трьохповерховій будівлі (певно, мова йде про школу у Юнівці, – прим.авт.). Там взагалі 48 дітей навчаються, але ж її не закривають!».
Еще один вопрос, который волнует родителей учеников расформированных школ, это учебная часть. «Ми повинні розрахуватися на першу або третю школу. Але як я можу піти на третю школу, до якої фізично ближче, якщо там навчають французькій мові, а моя дитина 6 років вивчала англійську? З усім класом – нас 12 людей – будемо іти до школи №1. А там в класі – вже 20 учнів. Тобто в класі буде 32 школярів. Будуть ділити класи. Навіщо це робити, якщо можна не закривати школу і тут спокійно вчитися?».