Які лідери гідні довіри: у чому пародокс високої довіри до місцевих партій
Місцеві партіі показують свої результати не словами, а справами.
Таку думку висловила кандидатка політичних наук Лілія Жужа. Соціологи відзначають цікавий факт: якщо дивитися на рейтинги парламентських партій, які заміряють перед місцевими виборами в різних регіонах, то вони, в середньому, нижче, ніж рейтинги тих самих партій в цілому по країні.
Цей парадокс пояснюється просто: коли соціологи проводять дослідження на тему місцевих виборів, вони включають в анкети опитувань регіональні політичні сили, які і відбирають солідну частку рейтингу у парламентських партій.
Тенденція абсолютно зрозуміла. З одного боку, всеукраїнські парламентські партії катастрофічно втратили довіру за минулий після парламентських виборів рік.
Особливо це, звичайно, стосується партії влади. Їхні гасла, їхня програма, з якою вони рік тому гучно перемогли на виборах до Верховної Ради, дуже сильно відрізняється від практичних результатів їхньої діяльності. Вони говорили, що однодумці президента і мають чітку програму швидкого виведення країни з кризи.
Що їхній прихід до влади стане кінцем епохи бідності і корупції. Що, отримавши повноваження, вони змінять саму систему влади, зроблять її народною. На жаль, «монобільшість однодумців» розпалася на окремі групки, і створюється враження, що ці групи відстоюють інтереси різних олігархів. Замість обіцяного економічного зростання маємо рекордний спад, але в деклараціях про власність чиновників і депутатів «життя налагоджується».
Найрезонансніші закони, прийняті Радою – про продаж землі та гральний бізнесу. Зовсім не те, на що сподівалися виборці. Навіть скасування депутатської недоторканності не привело до того, щоб хоч один депутат або високопосадовець був покараний. А корупційні скандали вже з новими депутатами і чиновниками множаться так само швидко, як і «заминаються», «заметені під килим», і забуваються. За фактом, депутати і чиновники все ще «рівніші» перед законом, ніж прості люди.
Але і інші партії, що пройшли до Верховної Ради, нічим не виправдали довіру своїх виборців. Жодна з них не запропонувала конкретний план виходу з кризи для країни, навколо якого могли б об’єднатися різні політичні сили і прості люди. Замість цього ми знову спостерігаємо в українському парламенті політичні склоки і чвари.
На щастя, обман довіри виборця дорого обходиться українським політикам. У цьому не так давно переконався Петро Порошенко і його БПП «Солідарність», вже майже забуті «Народний фронт» Яценюка і «Самопоміч» Садового.
Всі ці партії або зовсім зійшли з політичної арени, або залишилися «маргіналами». Та ж доля, схоже, чекає і нинішні парламентські партії. І якщо на загальноукраїнському рівні у них поки зберігаються такі-сякі рейтинги за рахунок того, що поки не зарекомендували себе нові політичні сили всеукраїнського масштабу, то на місцевих виборах українцям є на кого звернути увагу - пише видання "Запорозька Січ".